чорний борщ

Слухайте люды як було давно
Кроманьонец Потап шукав золоте майно
В неандертальскій неньці вкраїні
Дє родючі лани і небо сине
Дє вишні цвіли і свині булі як слони.
Неандерталка настя дівка гарна,
в шерсті стрічок яскраві фарби,
намисто з кісток й біленькі ікла,
але куди її усмішка зникла?
Сумує настуся за кроманьонец Потапом,
за його лобом низеньким й сильними лапами,
як про справи розповідав, яу чокал і акав,
пропадає Настя геть зовсім без Потапа.
Діточок вид Потапа вже ціла зграя,
але одружитися Потап тіки обіцяє.
Каже що в нього в центрі печера трьохкімнатна,
що там стильний ремонт,
але то все не правда, один сполошний понт.
Не може настя вже його брехню терпіти
і вірішує настуся лиха наробити.
Настя Нястя шож ти наробила
Настя Настя чорний борщ зварила
Настя Настя щож ти наробила
Дивився з неба на Настю Ярило,
Дивився з неба на настю Чавило,
Дивилась з неба на настю Дурила.
А Настя всіх своїх діточок убила,
діточок убила й чорний борщ зварила,
а тим борщем Потапа накормила.
Плакав і Ярило, плакав і Чавило,
та що там казати – ридала й Дурила.
То був перший вкраїнський геноцид.
Потап каже спасібочки. вкусненький обід.
А Настя то плаче, то сміється дурненька
Каже – поїв ти своїх діточок рідненьких.
Потап сам заридав, хотів Настю вбити.
А Настя стрибнула на калину й давай голосити.
У чорний борщ підсипала Настуся отрути
Злізла з калини і плаче біля трупа.
Не з кроманьонцями кохайтеся чорнобриві
Отке було на Праукраїні.

Настя Нястя шож ти наробила,
Настя Настя чорний борщ зварила,
Настя Настя щож ти наробила,
діточок зварила, Потапа отруїла,
Настя Нястя шож ти наробила.